"Історія російського життя з найдавніших часів" відомого історика, археолога, тонкого знавця вітчизняної давнини, колекціонера Івана Єгоровича Забеліна (1820–1909) захоплює читача блискучими й яскравими описами побутової культури російського народу.
Автор слушно вважає, що справжній дух народу, сила нації виражається не лише в героїчних діяннях царів і полководців, а й у повсякденному облаштуванні життя, житлі, одязі, обрядах, віруваннях і навіть у щоденних турботах. Велика віра в самобутні творчі сили російського народу та любов до простих людей, до міцного й здорового морального характеру, до народу-сироти, до народу-годувальника — ось що вирізняє цю щиру, глибоко російську книгу. Водночас книга Забеліна — це і масштабні роздуми про історію Вітчизни, яку автор подає як єдиний безперервний процес із безліччю паралелей і зв’язків. «Хозарська влада над Києвом за часів занепаду Хозарії нагадувала татарську владу над Москвою наприкінці XV століття». Візантійський імператор Михайло розважався в товаристві блазнів — «Хіба не наш Петро наслідував його?».
«Історія російського життя з найдавніших часів» не позбавить читача критичного погляду на повсякденність, але змусить задуматися про історичну узгодженість різних епох — а можливо, й про своє місце в них.