Цю книгу слід оцінювати не за тим, чого в ній немає, а за тим, що в ній є. Соломон Волков не укладав історичну енциклопедію петербурзької культури — натхненно розповів нам історію культурної столиці Росії. Його розповідь сплетена з архівних документів і солідних мемуарів, художніх фантазій і богемних пліток. Те ефемерне, вислизаюче від визначення, що ми називаємо Відчуттям Місця, стає для читача петербурзькою повістю Волкова більш ніж реальністю — власним сном.
Лев Лосєв
Соломону Волкову, найяскравішому зразку петербурзького інтелектуала в самому собі, спала на думку чудова ідея: описати своє місто з погляду літератури, музики та мистецтва — так щедро натхненних Петербургом. Це блискучий сюжет, сповнений енергії та величі, якими позначене минуле цього міста від моменту його насильницького заснування в 1703 році. У центрі оповіді — розквіт надзвичайно багатого модерністського руху в Росії; у підтексті — розсіяння артистичної еліти Росії, що запліднила інші культури. Волковський портрет узурпованої столиці всебічний і проникливий, насичений захопливими деталями й чарівними плітками. Знавці знайдуть у цій книзі скарбницю нових матеріалів і відкриттів; для непосвячених вона стане захопливим вступом до одного з найбільш динамічних напрямів в історії культури нашого часу.
Майкл Скеммелл, Президент Американського PEN-клубу
Соломона Волкова називають «російським Еккерманом»: він здобув відомість своїми опублікованими багатьма мовами діалогами з балетмейстером Джорджем Баланчиним і поетом Йосипом Бродським, скрипалем Натаном Мільштейном і композитором Дмитром Шостаковичем. За книгу про Шостаковича Волков був удостоєний американської премії імені Дімса Тейлора, за книгу про Бродського — премії журналу «Звезда». «Історія культури Санкт-Петербурга» була видана в США, Англії, Фінляндії, Бразилії та Італії. Преса відзначала, що це — перша всеосяжна історія культури великого міста, що на рівних входить до кола світових столиць сучасної цивілізації: Відня, Парижа, Лондона, Берліна й Нью-Йорка.