Ми всі — чиїсь діти, а інколи й матері та батьки. Сім’я — певний космос, у якому трапляються чорні діри й пустотливі комети, сонячні затемнення, а ще й народжуються нові зірки. Євграф Соломонович Дектор — герой роману «Джерело сонця» — колись відомий радянський драматург, який змалку «отруєний» атмосферою Центрального будинку літераторів і письменницькими посиденьками в батьківській кухні, з року в рік старіє й зовсім не розуміє своїх синів. Йому здається, що Артем і Валя «відбилися від рук», а коли до них у дім на Красноармійську вулицю привозять маленьку племінницю Євграфа — Сашку, ситуація стає зовсім безвихідною… чи знайде кожен із них своє джерело любові до рідних, свій «джерело сонця»?
Повість, що увійшла до збірки, є читанням-спогадом-пара фраз із знаменитого роману Рея Бредбері «Вино з кульбаб», і так само фіксує заявлену «родинну тему».