Істинна для звіра!

Дейзі двадцять два, вона геолог. Їде в Антарктиду на практику, де замість роботи на неї чекає підстава. Зустріч із перевертнем нічого доброго дівчині не обіцяє — хіба що за умови, якщо вона сама людина. Михайло: «Ні, я не згоден на поганий прийом Снігової королеви!» Дейзі, це я. Твій Мишаня. Відчуваю теплі руки, що чіпають мою попу, ніби палять шкіру; тепло від них розливається по крові, заражаючи мене чимось, про що я явно забула. Дивлюся прямо в чисті блакитні очі й бачу небо, яке розділило моє життя на “до” і “після”. Знаю, що віддам усе на світі, щоб жити в цьому “після”. Бачу душу в чорних зіницях — вона обіймає мене. Чорт забирай, як приємно!