Я думала, що найгірше в моєму житті — це рвані колготки та мізерна зарплата. Але найгірше сталося, коли я відкрила очі під чужим небом із двома місяцями. А за ним прийшли чудовиська.
Мене врятував той, хто й сам здавався породженням кошмару. Зеленошкірий велетень із люттю в очах. Він вирвав мене з пазурів смерті, щоб доставити в лігво свого володаря.
Той виявився ще страшнішим. Холодний, прекрасний, немов статуя, висічена з ночі. Він поставив на мені мітку й оголосив своєю власністю. Наказав боротися за право стати його королевою.
Але його страж, той самий дикун, не пішов. Він залишився моєю тінню, моїм щитом, моїм болем. І тепер між ними — не просто ворожнеча. Між ними — я. І коли, здається, вибору немає, доля зіштовхує нас трьох так близько, що межа між ненавистю і пристрастю стирається назавжди.