В Росії поет посідає особливе місце, як стверджував Євген Євтушенко, але про фантастів так не говорять — хоча це несправедливо. Фантаст у країні теж може бути значнішим за власну професію, і таких письменників небагато. Серед них Іван Єфремов, брати Стругацькі, Владислав Крапівін, Кір Буличов, Борис Штерн, Михайло Успенський, і Євген Лукін, який цілком заслужено входить до цього кола. Для Лукiна фантастика — це інструмент, як мікроскоп у Лєскова, що дає змогу роздивитися деталі, які зазвичай приховані. Читання його творів приносить радість від стилю та задоволення від атмосфери, насиченої гумором. У його текстах можна натрапити на відсилання до Гоголя, Салтикова-Щедріна і навіть на кота Бегемота.
Список премій і нагород Лукина вражає: їх понад сто, серед них «Аеліта», «Странник», «Бронзова равлик», «АБС-премія», Інтерпресскон, Роскон, нагороди імені Івана Єфремова, Бєляєвська премія та «Золотий Остап». «Літературна газета» відзначила його іронічні вірші премією «Золотий теля», а в 2015 році йому присвоїли звання Грандмайстра європейської фантастики.