Спокуси Губіна

“…Ресторани, бари, дачі. І скрізь — коньяк, шампанське… От-от.
Ні — не з цього. Тоді ще все було непогано.
А потім… Алешка… Його безглузда смерть так різонула по серцю! Єдиний син, продовжувач старовинного роду. Носій надій і традицій. Розумник, красень. Мене обожнював… Усе рухнуло. З ним пішла під землю половина моєї душі. Потім — мати. У той самий рік…
Потім пішла Ольга. Ну, це — закономірно. Пов’язував нас лише син. Вона мене не любила, не розуміла. Їй потрібен був домашній пес: захотіла — погладила, захотіла — прогнала.
Закономірно… Але разом із нею пішло все інше. Душа спорожніла.
І ось тут прийшло воно — рожеве, червоне, біле. Вино. Винаще. Лиходійка із наклейкою. І понеслося…»

Братам і сестрам, які гинуть від вина, з любов’ю та надією.