Щиро ваш Шурик

Шурик — власне Олександр — через свою душевну доброту (його виховували жінки, і навіть попри те, що бабуся була бойовою бабусею) намагався допомогти всім навколо, та не просто допомогти, а ще й по-чоловічому втішити. Так зібралася колекція жінок, яким потрібні були втіхи: від бабусі за п’ятдесят (Шурику було 18) і до інвалідки без ніг. Він скрізь намагався встигнути, але перша в списку, звісно, була його мати — яку він називав Вірочкою.