Зникнення. Недовге перебування в катівні

6 год. 53 хв.

Мова російська

Автор Юрій Трифонов

Опис

Про репресії 30-х років, які знищували тих, хто плекав і здійснював Жовтневу революцію, присвячено незавершений роман «Зникнення», ситуації й персонажі якого мають автобіографічний характер.

Спойлер

Юрій Трифонов виріс у сім’ї професійних революціонерів — комісарів Громадянської війни, відповідальних працівників відповідальних установ, мешканців того самого «будинку на набережній», який згодом стане назвою його знаменитого роману. Його батько організовував Червону гвардію в передреволюційному Петрограді, був членом революційних військових рад Східного та Південного фронтів, керував легендарною операцією з перевезення з Єкатеринодара на Урал «золота республіки» — монет і зливків на кілька мільйонів тодішніх рублів; створював Камську військову флотилію, будував перші бронепоїзди. Для Юрія батько був найвищим моральним авторитетом. Але жити разом судилося недовго. У 37-му батька заарештовують, а через пів року й матір як «члена сім’ї зрадника Батьківщини». Примітно, що в збережених в архівах анкетах того часу комсомолець і початківець-письменник Юрій Трифонов незмінно підкреслює революційні заслуги та помітне суспільне становище батька — що за мірками тих років звучало як зухвалий виклик. А про свою ж долю, яка спіткала його, він старався мовчати — хоча це інколи оберталося великими неприємностями. На початку 1951 року, наприклад, у період гучного успіху «Студентів», він заповнює дві анкети — для Комітету зі Сталінських премій і для вступу до Спілки письменників. У першій усе відповідало «літері» того часу (що, до речі, не завадило присудженню премії). У другій — ані слова про арешт: сказано лише, що батько «помер у травні 1941 р.» (насправді в 1938 році сім’я тоді не отримала точного повідомлення). Хтось помітив і доніс, скандал вибухнув страшний. Керівництво комсомольської організації Літературного інституту, який Трифонов уже закінчив, але де він перебував на комсомольському обліку, оголосило йому догану з попередженням (спершу намірялися виключити). Пізніше цю подію описано в оповіданні Трифонова «Недовге перебування в камері тортур», де є такі слова: «Слабка книга раптом отримала премію. Тому було солодко виключати мене. І було за що: я сховав в анкеті, що батько — ворог народу, у що ніколи не вірив»