Іраклій Луарсабович Андроніков (справжнє прізвище — Андронікашвілі) (1908, Петербург — 1990, Москва) — письменник, літературознавець, майстер усної розповіді, народний артист СРСР (1982). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1959), доктор філологічних наук (1956).
З 1935 року виступає з власними усними розповідями, у яких створює «портрети» письменників, артистів та ін., часто з гумористичним забарвленням («Варвара Захарівна», «У гостях у дядька», «Уперше на естраді»).
Літературознавчі, зокрема архівно-дослідницькі, роботи Андронікова присвячені головним чином вивченню життєвого й творчого шляху М. Ю. Лермонтова, з Дімом-музеєм якого (вулиця Мала Молчановка, 2) він був тісно пов’язаний, а також А. С. Пушкіна. У напівбелетристичних творах Андроніков намагається відтворити сам процес архівних і текстологічних пошуків («Загадка Н. Ф. І.», 1938; «Тагільська знахідка», 1956, та ін.).
У запропонованому збірнику звук був «знятий» з фільм-концертів Андронікова «Андроніков розповідає» (Спогади про великих, імітація А. Толстого, Качалова, Маршака, Горького, Шкловського, Остужева — плюс — мініатюри «Уперше на естраді», «Горло Шаляпіна») та «Загадка Н. Ф. І.» (літературні пошуки щодо Лермонтова).