Інженери-безсрібники

2 год. 0 хв.

Мова російська

Автор Микола Лєсков

Читець Олександр Карлов

Опис

Час правління Миколи Павловича. У Росії — тотальна корупція. Для добросовісної людини, яка хоче чесно служити вітчизні, є два виходи — або монастир, або самогубство.

Вперше повість опубліковано в журналі «Русская мысль» — 1887, листопад, з передмовою. Назву було поставлено після передмови; оповідь мала підзаголовок: «З історій про трьох праведників». У 1888 і 1889 роках «Інженери-безкорисники» двічі перевидавалися окремо Суворіним («Дешева бібліотека»), але вже без передмови.

У тридцятих роках століття, що минає, у петербурзькому інженерному училищі серед вихованців виявлявся дуже оригінальний і шляхетний напрям, який можна назвати прагненням до бездоганної чесності й навіть до святості. Із молодих людей, які підкорилися названому напряму, особливо ревно йому служили троє: Брянчанінов, Чихачев і Микола Фермор. Усі ці троє вихованців інженерного училища — дуже цікаві характери, а їхня доля має спільний інтерес. У всякому разі в ній є багато такого, що може стати в пригоді як дані для характеристики тридцятих років, а також для з’ясування сучасних розбіжностей щодо значення школи та незалежності людського…