Можливо, мені нічого не вдалося, але я так не думаю.
Перед вами — підсумки моїх болісних роздумів про наше з вами Вітчизну.
Щоб зрозуміти, хто ми і навіщо, треба було зібрати з нуля всі уявлення, і я обережно, з ретельністю дитини, зібрав.
У якій точці буття ми знаходимося і куди прямуємо. Що є Батьківщина. Яке ми маємо ставлення до Древньої Русі. Наскільки близькі до нас князі династії Рюриковичів і хто для нас Грозний Іоанн. Як ми з дня нинішнього бачимо «білих» і що нам думати про «червоних». І про інше супутнє, осмислювати яке ми не перестанемо ще довго: Велика Вітчизняна й бісівські танці навколо неї, українське питання, утоплене в брехні, Володимир Семенович Висоцький, російські демократи, росіянин, що втратив береги, рок, земля у нас під ногами й зірочка над головою. Безжальні російські питання, милосердні російські відповіді.
Захар Прилєпін