Захопливе дослідження того, як японська естетика допомогла імпресіоністам інакше побачити навколишній світ.
Протягом понад двох століть Японія залишалася закритою для зовнішнього світу, і лише в середині XIX століття Захід заново відкрив для себе Країну висхідного сонця. Відтоді почався новий етап у стосунках Японії та європейських держав, який особливо яскраво проявився в сфері мистецтва.
На Всесвітніх виставках у Лондоні та Парижі японський павільйон із гравюрами та предметами декоративно-ужиткового мистецтва справив фурор. У другій половині XIX століття майже всі імпресіоністи підкорилися лаконічності та вишуканості японського стилю. Східна естетика, проникаючи в західне сприйняття через образотворче мистецтво, змінила сам підхід до художнього мислення: важливе почали знаходити в буденному — у краплях дощу, у пелюстках сакури, що опадають, у світлі заходів сонця.
Книга «Імпресіонізм і Японія. Мистецтво між Сходом і Заходом: історія однієї пристрасті» розповідає про взаємовплив культур Сходу й Заходу, про феномен захоплення Японією в Європі та Америці — від середини XIX століття до наших днів.