Філософська казка про те, як майстер створює ляльок, схожих на людей, і раптом усвідомлює, що справжні люди часто самі схожі на бездушних ляльок. Салтиков-Щедрін показує, що механічне, бездумне існування гірше за будь-яку штучну іграшку, бо живу «ляльку» неможливо зупинити.