Іграшкове серце

Лариса досі любить ляльок. Не якихось там пухкеньких рожевощоких пластикових бебиків, а справжніх порцелянових панянок давньої роботи, у мереживних сукнях і панталончиках. Інколи їй сниться хлопчик із серйозним обличчям і довгими, як у дівчинки, темними локонами. Він притискає до грудей неймовірно гарну ляльку в солом’яному капелюшку з пір’ям і квітами. І Лариса прокидається від власного крику: «Віддай!»

Схожа на ляльку — тендітна, доглянута, дуже красива — Лариса не любила тривалих зв’язків і стосунків, які зобов’язують. Але нарешті знайшовся той, хто зміг розбити її крижаний спокій і торкнутися замкненого на ключик серця… Та чи є у ляльки серце?..