Дурнувата випадковість познайомила мене з майбутнім гравцем національної збірної Канади. Його ім’я, Теодор, було на губах у кожної другої дівчини в країні, але чомусь саме мені “пощастило” стати об’єктом його уваги. Як би я не уникала зустрічі з ним, всесвіт щоразу зіштовхував нас. Його наполегливість, його чіпкий погляд і те фото без футболки не залишили мені жодного шансу. Нічого не зобов’язуючий роман із красенем-хокеїстом здалося мені не такою вже поганою ідеєю. Але варто було лише раз піддатися спокусі, як я зрозуміла: мені потрібно більше. Мені потрібно ще. Мені потрібен Теодор. Весь без залишку. І я ж прекрасно розуміла, коли почалося моє падіння в безодню…