Князь Мишкін, головний герой славетного роману Ф. М. Достоєвського «Ідіот», несе людям проповідь співчуття, прощення, милосердя й братерства. Але його надії руйнуються: стає вбивцею «хресний брат» Рогожин, гине «краса» Настасья Філіппівна… Та все ж без таких людей, як князь, світ не існує. «Він лише торкнувся їхнього життя», — пише Достоєвський. — «Але куди б він не торкнувся — всюди лишив незвідану межу».
Такі насичені сюжети завжди « приречені » викликати в читача автоматичний ефект присутності. Секрет не тільки й не стільки в пригодах подій, скільки в прекрасно виписаних персонажах і електричних розрядах між ними.
Сумою всіх складників ефект присутності перетворюється на «ефект співучасті»: занурюючись у роман, ви спочатку стаєте невидимим свідком подій, а потім так зливаєтеся з головним героєм, що дивитеся його очима й міряєте його світ биттям власного серця. І тоді виникає головне питання: як вижити в цьому світі, що здавався вигаданим і раптом став таким реальним, і як тут не збожеволіти.
Зрештою, чи може суспільство визначати ступінь чиєїсь «нормальності»? Взагалі, хто з нас князь Мишкін?