Князь Мишкін — головний герой відомого роману Ф. М. Достоєвського «Ідіот» — несе людям проповідь співчуття, прощення, милосердя й братерства. Та його надії руйнуються: убивцею стає «хресний брат» Рогожин, гине «красуня» Настасья Філіпівна… І все ж без таких людей, як князь, світ не існує. «Він тільки торкнувся їхнього життя, — пише Достоєвський. — Але де б тільки він не торкався — всюди він залишив нез’ясовану рису».
Такі насичені сюжети завжди «приречені» викликати в читача автоматичний ефект присутності. Таємниця не лише й навіть не стільки в подійних перипетіях, скільки у чудово виписаних персонажах і електричних розрядах між ними.
Сумою всіх складників стає перетворення ефекту присутності на «ефект співучасті»: занурюючись у роман, ви спочатку стаєте невидимим свідком подій, а потім так зживаєтеся з головним героєм, що дивитеся його очима й міряєте його світ биттям власного серця. І тоді виникає головне питання: як вижити в цьому світі, який здавався вигаданим, а раптом став таким реальним, і як тут не збожеволіти.
Зрештою, чи може суспільство визначати ступінь чийогось «нормальності»? Та взагалі, хто з нас князь Мишкін?