— Обережно. Добра не жди! — кричить ворон, побачивши мене… і накаркав, собака!
Мені було мало провалитися в чужий світ і виявитися магічно прив’язаною до місцевого хаму — балакуна й розгильдяя в одній особі! Мені було мало отримати в довідок ті капці, що розмовляють, які мнили себе моїми духовними наставниками! Та ні — ще й тіло мене зрадило, цілком ігноруючи мляві спроби розуму бути розумником…
Мене звати Соломинка Ада, і я дуже постараюся триматися за… тьфу! — із гідністю!