"Тургенєву було близько двадцяти років, коли його опанував настрій, описаний у попередніх рядках, і коли він дав свою аннiбалівську клятву. Він залишався вірним їй до кінця, і зрада означала б не лише зраду теоретичним переконанням, а щось значно більш велике й могутнє — своє серце, яке навчилося любити й ненавидіти серед невимовних жахів розбещеного кріпацтва. Дитинство, отроцтво й юність Тургенєва минули в обстановці, опис якої, читаючи, не можна не відчути образи, гіркоти, обурення. Каторжництво, лицемірно прикрите назвою кріпосної залежності, холоднокровні тортури й глузування над народом — ось що насамперед бачив Тургенєв у перші двадцять років свого життя і що створило «Записки мисливця» — найулюбленіший і водночас найлюдяніший твір великого російського письменника."