І на двох одна душа

“…Міріні було соромно зізнатися в цьому навіть собі, але інколи вона мріяла… Ні, не про смерть сестер, звісно. Вона просто хотіла хоча б на один день знову стати єдиною дитиною в родині. Щоб усе материнське увага знову зверталося лише до неї. Щоб мати не гнала її на город і не сварила за погано вимиті підлоги та пересолений суп, а просто посиділа поруч. Розпитала б, як у неї справи, чому донька в останній час така похмура й мовчазна.

І причини для поганого настрою в дівчини були.

Справа в тому, що вона закохалася…“