Роман Чингіза Айтматова «І день довше за вік…» пропонує читачеві універсальну концепцію буття і людини. Письменник-мислитель намагається охопити всю безмежність життя й Всесвіту: від лисиці, що вийшла на залізничне полотно, до інших галактик, які вступили в контакт із землянами. Але в центрі всього — людина, особистість, душа, у якій відбувається вічна боротьба добра і зла. Рядок із вірша Пастернака, що став назвою роману, підкреслює масштаб задуму автора: минуле, теперішнє й майбутнє зливаються у вічне. Нерозривне ядро сюжету — опис похоронів старого залізничника на далекій роз’їзній станції в степу. І навколо цієї буденної події виростає багатопланова картина життя й трьох родин на напівстанції, а також країни загалом. Роман поєднує в собі жанрові ознаки реалістичної оповіді, філософських роздумів, міфу, науково-фантастичної утопії.