Юлія Лукшина майстерно досліджує схильність людей вірити власним ілюзіям і втілювати їх у життя, що часто призводить до непередбачуваних наслідків. У її творах минуле легко переплітається з теперішнім і майбутнім, а жорсткий реалізм перетворюється на буденну магію, де ненависть і любов можуть мінятися місцями. Усі істоти — чи то живі, чи мертві, тварини, люди або навіть предмети — мають рівні права на почуття та на висловлювання. Персонажі не стільки шукають себе, скільки стверджують своє існування у світі, а потім дивовижно розчиняються в ньому й змінюються. Історії їхнього життя й кохання часто залежать від випадковостей, таких як давним-давно забута фотографія з парку атракціонів.