Хроніка грузинської подорожі, або Історія одного гуляння з картинками та рецептами

Путешественник, автор сотень статей і тисяч колонок, любитель добре поїсти й випити, колекціонер, фотограф і журналіст Геннадій Йозефавичус написав книжку, завдяки якій ви точно полюбите Грузію та її кухню. Автор та його друзі — художники Тотіба́дзе — так самозабутньо, смачно й багато їдять і п’ють, що до них хочеться приєднатися негайно. Спочатку в Москві. А потім уже й у Грузії, куди вони вирушають у Велике закавказьке гастрономічне подорожування. Герої проводять у Грузії лише тиждень, а з’їсти й випити встигають мало не на півжиття наперед. Мцхета, Кахетія, Тбілісі та околиці, маєтки грузинських князів із незмінними винними підвалами та замки місцевої богеми з картинними галереями точно вразять уяву слухача. Грузинські гулянки, осмислені й добросерді, неодмінно включають шашлики різних видів, п’яний форель, хінкалі, пхалі, чихиртму й дивовижні місцеві вина. А ще — колись знали ви, що крім білого й червоного вина існують ще золоті та рожеві? Під час мандрівки вони навіть піднімуться на Казбекі, щоб у ресторані майже космічного готелю скуштувати фірмові хачапурі й каурму. А ще проспівають оди придорожнім корчмам, які в Грузії, здається, можуть сперечатися навіть із ресторанами. Адже тут подають найкращі, як слід приготовані хінкалі зі свининою та чачу. До речі, рецепти всього найсмачнішого й найдивовижнішого (включно зі знаменитим антипохмільним супом з яйцем) чекають вас наприкінці книги. І складені вони так, що втриматися й не приготувати майже неможливо. Паралельно з описом гулянок і смакуванням страв автор знайомить нас із грузинською історією та культурою — від давніх монастирів до сучасних художників-примітивістів. Автор знає толк і в справжній кухні, і в мандрах, і в російській літературі. Його бездоганно дотепний стиль змушує згадати книги Довлатова, Бітова й Венички Єрофєєва (тим більше, що текст рясніє алюзіями та ремінісценціями, починаючи з знаменитого «І негайно випив»). Ця книга буде цікава тим, хто сумує не лише за високою кухнею, а й за високою російською літературою. Її легко слухати й навіть весело, але вона залишає глибокий і приємний післясмак — прямо як грузинська кухня.