У крижаних пустелях Антарктиди, де вітер шепоче забуті закляття, експедиція знаходить місто, створене не людськими руками. Воно давніше за гори, давніше за саму пам’ять про людей — з баштами, що тягнуться до неба, наче кігті невідомих богів, і арками, вигнутими за законами чужого розуму.
Фрески на стінах розповідають про расу, що панувала на Землі в епоху темряви, — про Древніх, які створили життя й залишили по собі спадок, який не повинен був бути знайдений. З кожним кроком углиб руїн учені все ясніше відчувають: за ними спостерігають. Щось давнє, нелюдське й нескінченно могутнє пробудилося від багатовікового сну — і його погляд уже ковзнув по непроханих гостях.
«Хребти безумства» — занурення в безодню заборонених знань, де межа між реальністю та кошмаром тане, як лід під чорним сонцем. Одне дотикання до таємниці — і розум уже не буде колишнім. Що чекає тих, хто наважиться зазирнути за хребет безумства?
Композитор Нікіта Оконечников.