У листі від чоловіка-дракона — чорним по білому: «Ти жалюгідна слабачка й не заслуговуєш бути поруч зі мною. Я відсилаю тебе геть…»
Думати про те, щоб ридати й вмирати від болю? Ще чого.
Я — пенсіонерка Любов Ілінічна — несподівано опинилася в тілі молодої дружини-дракона. І перше, що зустріло мене, — сирий підвал із щурами, де нещасній доводилося ночувати.
Тільки тепер я — не вона. Я наведу лад у підвалі, зроблю смышлену чарівну щурицю своєю напарницею, почну заробляти й відкрию власну таверну.
Наступний пункт — розлучення з драконом. І нехай він виплачує компенсацію, раз такий благородний.
От тільки в мої розрахунки не входило, що «колишній» раптом з’явиться в затхлому містечку, куди сам же й заслухав мене.
Запевняють, він приїхав полювати на демонів з іншого світу, які вселяються в людські тіла?
Так, зачекайте. Він що, запідозрив мене? Чому тоді дивиться так пильно й дивно? І з якої причини взагалі лізе цілуватися?