Господиня постоялого двору «Руда лисиця»

Я думала — це кінець, але виявилося, що це лише початок шляху… Доля подарувала шанс прожити життя ще раз, надавши, здавалося б, шикарні стартові умови: я стала господинею готелю, ой, вибачте, постоялого двору, у моєму володінні — чудовий ліс і багато вільної території… Але крім усього цього «багатства» в довершення йшли старі й чумазі, голодні діти.
І ніби все просто: нагодуй, дай роботу — та ні, виявляється, що проблем із цим всім — вище даху! Якщо дізнаються королівські служби — мою голову не знести!
Печаль-тоска, але поки я жива, я працюватиму звідси й до світанку, який неодмінно настане!
Продовження без графіка. Підписка.