У малій прозі Володимира Медведєва абсурдне, потойбічне й реальне сплітаються так безшовно, що не завжди зрозуміло, де закінчується одне й починається інше. Сум, відчай, виснажливі болі й несподівано прокинуте почуття обов’язку штовхають героїв на незвичні вчинки. Вони знайомляться з нечистю, використовують магічні артефакти й виявляють у собі надлюдські здібності, залишаючись при цьому звичайними людьми: наляканими, розгубленими, не завжди кристально порядними або тими, хто керується високими ідеями задля встановлення світового порядку. І виявляється, що жодна магія не може здолати звичайні людські недоліки. Втім, духам і бісам теж не чуже щось людське.