Хочу танцювати з тобою

Мама дивно скривилася, обм’якла й упала. Я не встигла її підхопити — ми з гуркотом упали на підлогу. Швидку! Треба викликати швидку! Голос підводить, я почала заїкатися. Спробувала затримати подих — і розсміялася. Дзвінок скидали, бо я реготала в трубку.

Коли я все ж заспокоїлася й додзвонилася до лікарів, було вже пізно. Мама померла дорогою до лікарні…

Батька завжди дратували її скарги. Він говорив, що мігрень — неіснуюча хвороба, що мама прикидається. Тепер він пив і кричав, що винна я, що я її не врятувала.

Бабуся каже, що я маю почати все заново. Я пофарбувала волосся в рожевий — на зло! А ще мене відправили в табір — якби я тільки знала, кого там зустріну!