— «Паш, туди має приїхати до тебе Паша. Ти будь ласка… дівчинку…»
— «Ален, повтори?! Я не зрозумів. Хто має приїхати до мене?» — перебиваю сестру.
Десь у горлі підкочується туманно-неприємне передчуття. Інстинктивно озираюся й кидаю погляд на вхідні двері, за якими стоїть ця нахабна стерва.
— «Ну Паша. Павліна. Забула, що чи?» — «Донька Ванькового брата». — «Ой, та Паш, серйозно не пам’ятаєш?»
Перед очима спливає образ худорлявої кутуватої дівчини: сіно замість волосся на голові, чорні жирні стрілки на пів обличчя й нахабні сірі очі.
— «Ні. Не може бути. Це вона???»
— «Ну пам’ятаю… була там якась… дрібна…» — відповідаю розмито.
— «То коли це було?! Їй уже вісімнадцять…»
У тексті є:
• перше кохання
• гарне протистояння
• пекуча ревнощі
• одне ліжко на двох
Пожежа неминуча. Вони спалять цю квартиру!