— Мене звати Ян Соколовський, — чоловік сперся об стільницю долонями, дивлячись на мене з зверхністю. — А це — ДНК-тест.
— Я не розумію, що це означає…
— Це означає, дівчино, — усмішка в куточку твердих губ. — Що шість років тому, коли ти з моїм сином вирішили зробити ЕКО, донором був я.
— Це неможливо! — вигукнула я в розпачі.
— Факти, Адель, говорять самі за себе, — він підхопив результати ДНК і сунув мені в обличчя. — Я — справжній батько твого сина. І я його забираю.
Я жахом дивилася на Соколовського й не вірила своїм вухам. Як… як таке могло статися?! Чому чоловік ніколи не згадував, що біологічний батько Артема — його власний батько?!