Коли письменник, який знає життя, невимушено й по-душевному розмовляє з читачем, читач забуває про оповідача й ніби бачить абсолютно самостійний світ живих образів, почуттів, думок, який цілком захоплює його. Так і в повісті «Хліб — іменник» перед нами постає не вигаданий, а справжній світ колгоспного села Висєлки.
Ось старий Кузьма Никифорович Удальцов — по-вуличному Капля. На першій зустрічі він може здатися диваком, але коли ближче познайомитеся, вам відкриються і глибока мудрість цього чоловіка, і твердість його життєвих переконань, і добра чуйність російської душі.
Поруч із ним живуть й інші люди, для яких хліб — іменник, основа їхнього буття. Це насамперед секретар сільської парторганізації Аполлон Стищний, добровільний охоронець лісу Меркідон Люшня, «вічний депутат» колгоспний коваль Акимушка та багато інших, разом складаючи світ Висєлок.