Перед вами книга від одного з найкращих авторів серії «Приймальний спокій» Дмитра Правдіна, петербурзького хірурга, який частенько їде працювати в маленькі сільські лікарні.
Байки в дусі чорного гумору — такі популярні нині — це жахлива, смішна й дуже-дуже знайома дійсність. Хірург Правдін з іронією ставиться і до себе, і до своїх улюблених пацієнтів.
Моє останнє чергування перед відпусткою входить у завершальну фазу. У мене в запасі майже три години. Коли маленька годинникова стрілка на циферблаті впирається в цифру 9, де-юре настає кінець зміни, а далі — усе як завжди, за планом буденного дня: хірургічна конференція, доповіді, обговорення хворих, яких госпіталізували, та операцій, які виконали. Потім — обхід у реанімації за участю корифеїв і обговорення тяжких хворих нашого відділення, за якими, як відповідальний хірург, я спостерігав у вечірні та нічні години.
Тим часом годинникова стрілка може дійти й до 10, і до 11… але що робити? Хірург зобов’язаний прийти на роботу вчасно, а піти — як пощастить. А старший хірург бригади, з його численними доповідями й обходами, навіть якщо немає затягненої операції, завжди затримується на годину, а то й більше.