Хатинська повість

Сьогодні ви не знайдете цього білоруського села на жодній із найдетальніших географічних мап. Його знищили 22 березня 1943 року. Стервені́лі фашисти ввірвалися до села Хатин і оточили його. Жителі не знали, що того ранку, за шість кілометрів від Хатина, партизани обстріляли автоколону фашистів і внаслідок нападу був убитий німецький офіцер. Все населення Хатина — від малої до великої — виганяли з домів і гнали до колгоспного сараю. Приладами автоматів піднімали хворих, старих із ліжок, не щадили жінок із маленькими й немовлятами. Коли всі жителі села були в сараї, фашисти зачинили його двері, обклали соломою, облили бензином і підпалили. Дерев’яний сарай спалахнув миттєво. В диму задихалися й плакали діти. Під натиском десятків людських тіл двері не витримали й упали.

У палаючому одязі, охоплені жахом, люди кинулися тікати, але тих, хто виривався з полум’я, фашисти холоднокровно розстрілювали з автоматів і кулеметів.

Загинуло 149 осіб, з них 75 дітей до шістнадцятирічного віку. Село було пограбоване й спалене дотла.

Про ці страшні події Алесь Адамович пізніше написав свою знамениту «Хатинську повість», аудіоверсію якої ми раді вам представити.