Леонід Андрєєв (1871–1919), письменник «срібного віку», не міг звикнути до реальності війни. Він розмірковував: «Як може бути так, що мільйони людей збираються разом, щоб вбивати одне одного, зазнаючи однакових страждань і нещастя? Невже це не безумство?». Спочатку Андрєєв із ентузіазмом сприйняв Першу світову війну, сподіваючись на відродження «російського духу». Та згодом він усвідомив можливі трагічні наслідки, передчуваючи національну катастрофу, якої боявся ще в передвоєнні роки. Його турбувала можливість розпаду країни та братовбивчої війни. Його публіцистика, зібрана в цій книзі, присвячена найважливішим питанням, що стояли перед Росією на початку XX століття. Оформлення видання у PDF A4 відповідає оригінальному видавничому дизайну.