У збірці подано дві відомі п’єси Островського — «Гроза» (1859) і «Безприданниця» (1878). Обидві п’єси розповідають про трагічну долю своїх героїнь, їхні пристрасні серця та історії кохання. Ці дві п’єси намагаються показати спроби героїнь вирватися з замкненого кола, в якому вони опинилися. Свого часу «Гроза» справила сильне враження на глядачів, а її героїню критик Добролюбов описав як «промінь світла в темному царстві». Попри зміни часів, ці п’єси й досі актуальні, адже показують боротьбу щирих почуттів і поривів душі проти лицемірства, показної доброчесності, егоїзму та самозакоханості.