П’єса «Гроза» (1859) — найзначніша у творчості Олександра Миколайовича Островського. Це яскрава історія відчаю ніжної душі, історія кохання беззахисної жінки у світі неспроможних чоловіків. Трагедійна доля Катерини, молодої жінки, яка задихається в тяжкій атмосфері патріархальної родини, що рветься на волю, мріє про світло й свободу, яких немає у її провінційному містечку, — невипадково стала символом російського життя на переломі двох епох.