Гроза

…Із інтригуючим тоном, аби відвернути увагу, Родиґін поспішив повідомити, що Векшина була на молочній кухні. Вона спокійно котила коляску з немовлям, а за кілька кварталів, ще невиразна серед потоку інших машин, мчав автомобіль, за кермом якого сидів Філімонів. Він повертався з дня народження, де пив не лише томатний сік.

Філімонів приємно усміхнувся.

Відчувши, що тепер уже не мучить жодна провина, Родиґін нагадав, що в нього й так поганий зір, а після дня народження він узагалі ні на що не годиться. До того ж щойно прогриміла гроза, асфальт мокрий, гальмівний шлях збільшується. Філімонів тисне на педаль. Запізно! У очі б’є червоне світло — колір крові — й машину невблаганно несе на пішохідний перехід, яким щаслива мати котить свою коляску.

За вікном заголосили гальма, Векшина заплющила очі. Її доньку звали Аґнія, вона була товстенька, смуглява, у атласно-рожевому конверті з мереживом. Ні в якому разі не в синьому — синє для хлопчиків.