«Гроза» — драма у п'яти діях російського драматурга Олександра Миколайовича Островського (1823-1886).
Найбільш нетипова для Островського п'єса, «Гроза», отримала безліч трактувань: тут і хрестоматійний «промінь світла в темному царстві» (Добролюбов про Катерину), і «поезія народного життя» (Аполлон Григор'єв про п'єсу загалом). Конфлікт «Грози» незвичний тим, що обидва чоловіки в житті Катерини — Борис і Тихон — існують на другому плані; справжнім злом виявляється Кабаниха, яка втілює стихію самодурства. Інфернального характеру всій п'єсі надають мотиви народної релігії та есхатології, своєрідне міфологічне бурмотіння, яким напоєне повітря.