Гріхи кохання

Іван Олексійович Бунін (1870–1953) — один із найбільших майстрів новели в російській літературі та видатний поет. У 1933 році він став першим російським лауреатом Нобелівської премії з літератури — «за правдивий артистичний талант, з яким він у прозі відтворив типовий російський характер», але вже в еміграції. На цьому диску — аудіоспектакль за оповіданнями Івана Буніна «Гріхи кохання». У центрі кожного з них — Жінка. Ось Надія, що подарувала найкращі хвилини тому, хто їй читав: «Кругом шипшина ало цвіла, стояли темних лип алеї...» Ось жорстокосерда Красуня… Ось Кума, яка у своїй скромній білій сукні була диво як гарна… Маша, що тримала майстерню з капелюхів у Парижі… І та, через яку пароплав «Саратов» віз у Владивосток колишнього офіцера, тепер заарештованого. Але наймилішою авторові є Таня. «Ах, цей селянський запах її голови, дихання, яблучна прохолода її щоки!» Вона так спочатку боялася, що стара покоївка дізнається про її гріх! І не знала, що настане лютий сімнадцятого року...

«Ймовірно, у кожного з нас знайдеться якась особливо дорога любовна згадка або якийсь особливо тяжкий любовний гріх…» Іван Бунін