Пекарню «грека» ми відчули ще здалеку: запах свіжозбродженого тіста тихо й хмільно віяло серед тих, що розморилися від травневих благодатей плакучих верб у міському сквері. Здавалося, ніби тільки заради цього хлібного запаху на лавках під вербами мешкали якісь люди не надто доглянуті. Дехто підібгав ноги в обшарпані черевики та дрімав на твердих дощатих сидіннях, підклавши під голову торбу або зім’яте пальто.
Щоб повз хлібну крамницю ніхто не проходив, дбайливий Грек повісив над входом розмальований і навіть посипаний крупитчатим «маком» дерев’яний калач, а над ним прикріпив ковані літери, що означали назву крамниці — «Такош». За це й самого Грека прозвали Такошею.