Повість Івана Шмельова «Громадянин Уклейкін» (1908) по-новому розвиває звичний для російської літератури мотив «маленької людини» на тлі історичних зрушень початку ХХ століття. У центрі сюжету — майже жебрак крамар-швець, який намагається втекти від реальності в пияцтві, заглушаючи тугу й відчуття безвиході. Але суспільні зміни поступово пробуджують у ньому відчуття власної гідності, і це змушує героя по-іншому побачити і свою долю, і навколишній світ.