Господиня Північних земель. Право перевертня

— Пропонуєш мені стати твоєю… іграшкою? На разок-другий?— Ти погано знаєш оберегів, дівчинко. Мені буде мало й кількох тижнів.
Даелія важко проковтнула слину. Вона не витримає так довго!
А пейзаж перед очима повільно затягувало серпанком гару. У шумі вітру чулося свистіння від ударів мечів і крики про допомогу. Він витав надсадним плачем, стогнав, благаючи про помилування… А по пальцях стікала липка кров — вся, до останньої краплі, на совісті Пані Північних земель.
— Навіщо тобі я?
Її запитання було жалюгідною відстрочкою неминучого.
Зі спини пролунав знущальний хмик.
— Бо я так хочу. І мій Пакк оцінить такий цікавий трофей.