У романі «Місто єретиків» провокативний письменник пропонує власну, скандальну трактовку подій, що відбувалися кілька століть тому, коли в середньовічній Європі з’явилася одна з найголовніших святинь для всіх християн — Туринська плащаниця.
Вселенський собор 787 року постановив: «Якщо, починаючи від сьогодні, який-небудь єпископ освятить храм, у якому немає священних реліквій, то позбудеться сану, як порушник церковних традицій»
Герцог Жофруа де Шарні розумів важливість цього закону. А також прекрасно розумів, що будь-який храм — це комерційне підприємство. І щоб він приносив прибуток, потрібно правильно підійти до справи залучення парафіян. А що краще привабить довірливих людей, ніж якась реліктвія. Наприклад — матерія, у яку загорнули Христа після розп’яття.
Історія кохання між людьми і любові до грошей, історія самовідданості й підлості, честі та зради. Історія віри в Бога й злочинів під прикриттям віри. Історія створення «реліктвії», згодом названої «Туринська плащаниця» — у цій книзі…