Гомер, син Мандельштама

«Гомер, син Мандельштама» — це друге видання роману «Гомер», опублікованого десять років тому, а його нова назва запозичена з доброї волі Єлени Зейферт із її рецензії, що вийшла тоді ж у журналі «Знамя».

Ігор (Гошка) Меркушев, якого в дитинстві прозвали Гомером, збирається в день свого шістдесятиріччя піти з життя — лише так він може загнати в пастку високопосадовця, який учинив тяжкий злочин і невідступно його переслідує. Розповідаючи про себе, своїх батьків, коханих жінок, друзів і недругів, Меркушев — колись великий учений-медик, а потім віце-мера міста-мільйонника — вимовляє фразу, яка могла б стати не тільки епіграфом до його оповіді, а й діагнозом для нестерпно болючого зламу епохи: «Ми не загублене, ми притрушене покоління».