Стівен Крейн прожив у світі двадцять вісім із половиною років. Він народився 1871 року й помер від туберкульозу на межі століть, у 1900-му. Та попри все він встиг побувати на війні, написати цілий ворох дивних віршів і коротких, розгублююче відчайдушних новел — небагатьом дано так мужньо й лаконічно розпорядитися своїм життям. Ангел-охоронець американської реалістичної прози, він одним із перших почав освоювати тодішню безплідну ділянку землі, що згодом виявилася золотоносною; слідом за ним туди прийшли знамениті скарбошукачі Вільям Фолкнер, Ернест Хемінгуей та інші.
Книжка новел Стівена Крейна «Блакитний готель» вийшла у видавництві «Текст», і на початку новели здаються простими та бездоганними, але залишають на губах гіркий полиновий присмак, а нав’язливими видіннями переслідують читача навіть після того, як той закриває книгу. Ось що означає — проза, що вийшла з-під пера поета: вона має таємничий внутрішній ритм, який вкарбовується в пам’ять читача. Проза Стівена Крейна «псує кров» — нею доводиться перехворіти; втім, я не раджу вам поспішати з одужанням: цим вишуканим отрутою слід насолоджуватися.