Блакитне сало

Рік 2048. Десь у засекреченій бетонній лабораторії на безмежних просторах «Східної Сибіри» група вчених уперше в Росії отримує «блакитне сало» — унікальну речовину, ентропія якої завжди дорівнює нулю, а температура завжди стала й дорівнює температурі тіла донора. А донорами є клони відомих письменників: Достоєвський-2, Толстой-4, Чехов-3, Платонов-3, Набоков-7, Пастернак-1, Ахматова-2. Під чуйним наглядом біологів вони в нелюдських муках створюють тексти, після чого впадають у накопичувальну анабіоз-сплячку, і їхні тіла починають виробляти «блакитне сало». Співробітник лабораторії Борис Глогер описує весь процес у листах своєму китайському коханому. Туди ж він надсилає й тексти авторів-клонів.

Далі дія переносить нас до сибірських сектантів, а згодом і зовсім відправляє в альтернативний 1954 рік, де Європа поділена між Гітлером, який закоханий у дочку Сталіна, і Сталіним, який закоханий у графа Хрущова. І з кожною сторінкою абсурдність дедалі більше зростає.