Голова професора Доуеля

Франція. Париж. Професор-хірург Керн таємно проводить успішні роботи з оживлення людської голови. Марі Лоран, яка влаштувалася асистенткою в його приватну клініку, випадково дізнається, що успіх у дослідженнях Керн зобов’язаний оживленій голові його колишнього керівника, відомого професора Доуеля, який помер за підозрілих обставин. Керн приховує факт існування оживленої голови й змушує її працювати на нього.

Багато творів Бєляєва народжувалися незвично. Пригадуючи, як створювався роман «Голова професора Доуеля», письменник зазначав, що цей твір значною мірою автобіографічний. «Хвороба колись уклала мене на три з половиною роки в гіпсове ліжко», — писав Бєляєв. «Цей період хвороби супроводжувався паралічем нижньої половини тіла. І хоча руками я володів, та все ж моє життя в ті роки зводилося до життя “голови без тіла”, яку я зовсім не відчував… Ось коли я передумав і пережив, відчувши на собі, все, що може випробувати “людина без тіла”».