Голоси на вітрі

Роман «Голоси у вітрі» нагадує сербську версію «Сто років самотності». За цю книжку Гроздана Олуїч була номінована на престижну премію журналу НІН, якою також удостоювали Мілорада Павича та Горана Петровича.

На сімнадцятому поверсі нью-йоркського готелю Даніло Арацкі наздоганяють спогади про своїх предків. Вони знаходять його знову, знову нагадуючи про те, що він хотів забути. У цю довгу ніч перед Данілою розгортається історія його роду. Поряд із дверима родинного дому в Караново з’являється німецький солдат, передвіщаючи останні години життя його сестри Вети. Бабуся Симка Галичанка лікує словами й травами. Мати Наталія зникає з близнюками після нальоту. Дід Лука Арацкі підіймається в небо на очах містян. Усі вони знову з ним у готельному номері. Але серед примар немає брата Петра. Пошуки брата приводять Даніло до індіанців месквокі, де збувається пророцтво Симки Галичанки.

Якщо вам сподобалися книги «Сто років самотності» Габрієля Гарсіа Маркеса, «Алхімік» Паоло Коельо або «Маніяк Гуревич» Діни Рубіної, цей роман теж може прийтися вам до душі.