Голос як культурний феномен

20 год. 31 хв.

Різне

Мова російська

Читець Надія Винокурова

Опис

Книга Оксани Булгакової «Голос як культурний феномен» присвячена аналізу сприйняття й культурного побутування голосів від середини XIX століття до кінця XX-го. Розглядаючи різні аспекти голосових практик (в оперному та драматичному театрі, на політичній сцені, в кінематографі тощо), а також історичні особливості сприйняття, автор досліджує динаміку стосунків між природним і штучним (механічним, електричним, електронним) голосом у культурах різних країн. Особливо докладно вона зупиняється на своєрідності російського розуміння голосу. Оксана Булгакова — кінознавиця, дослідниця візуальної культури, професор Університету Йоганнеса Гутенберга в Майнці, авторка книжок, що вийшли у видавництві «Новое литературное обозрение»: «Фабрика жестів» (2005), «Радянський слухоок — фільм і його органи чуття» (2010).

Зміст:

Передмова
Перше вступлення. Невловимий об’єкт, міфічні фігури та літературні мотиви
Живе/мертве
Внутрішнє/зовнішнє
Людське/божественне, індивідуальне/нормативне
Органічне/механічне, автентичне/ілюзорне
Природне/культурне
Друге вступлення. Знаки диференціації. Моделі вивчення. Проблеми опису
Медицина, фізіологія та мистецтво
Електроакустика і психологія. Індивідуальне та універсальне
Колективне як універсальне. Психоаналітик Пол Мозес, прочитаний Адорно
Метафори звуку
Прикметники російської прози
Перша глава. Голос як уявлення та зображення
Літературні фантазії, метафоричні сюжети
Опера: пристрасть, смерть і машини, що співають. Західноєвропейські романтики та декаденти
«Без італійських прикрас і в первісній простоті». Італійська опера й російська оперна критика
Природа без мистецтва. Російський голос і російський літературний слух
Сутінки ідолів: 1908
Російський бас і російський тенор — чужими вухами
Театральні колоратури
Канон. Чистота голосу й музика афектів
Московський говірок і театральні амплуа
Налаштування голосу та надбудови
МХТ: бурмотіння, діалекти, хрипіння, крик
Пошуки тиші. Голос ляльки
Перший акустичний російський роман
Іно-піння та мелодекламація
Пророки: політики й поети
Нові професійні голоси в театрі публічного життя
Фонограф. Мертве і живе
Чий голос найзнаменитіший
«Голос Блока»
Танцюючі поети
Кіносюжети. Мертве і живе ще раз
Фонограф і кінематограф: механічне і живе, смішне й жахливе
Не вдалася комедія, непомічена трагедія
Викрадення голосу
Друга глава. Електричні голоси 30-х років
Кіноехо
Російські утопії універсальної зрозумілості. Голос без слів
Історична пам’ять
Редукція — волання
Пошук канону
Голос у просторі чи у мікрофона
Штучні голоси. Як співають роботи і щуки
Ідеальний голос, національний стереотип: Голлівуд і Німеччина
Чоловіче й жіноче, еротичне й електричне
Внутрішній голос як чужий
Химери: природність, суб’єктивність, індивідуальність
Акценти й багатомовність
Ехо голосу. Природа й техніка, техніка як природа
Музика як медіум
Розмовний голос як музичний — ідеал, якого шукають, чи технічна необхідність?
Слова без голосу
Пісня на кожен день
Піння замість діалогу
Гучність і темп. Голос сцени. Інтимне і публічне
Радянський кіноголос
Вуха лінгвіста й культуролога
Радіоголос
Радіохвилі та радіопобут
Автентичність і перформативність
Ідеальний диктор. Голос безособистої індивідуальності
Голос із репродуктора. Гучний крик
Голос радянської історії
Оратори й диктатори
Природа і техніка. Гітлер
«Інтуїт» і «сомнамбула»: Керенський і Троцький
«Куди тут Шаляпін!» Ленін і його медіальне втілення
Природа «без техніки». Сталін і його медіальні двійники
Третя глава. Злам голосу
“Sound” 50-х
Кіно-голоси: Марлон Брандо й Іннокентій Смоктуновський
Стиль і ідеологія стилю
Нова норма електричного голосу. Перемога інтимності
Тіло голосу й манери
Гучні жінки, тихі чоловіки
Техніка як природа. Наслідки аберації
Відновлення. Збитий архів радянської вокальної пам’яті
Висновки
Техніка-природа: голос у режимі цифрової обробки
Театр і перформанс. Машина-людина, людина-машина
Своє як чуже, чуже як своє